Сопілка являє собою просту дерев’яну, іноді металеву, дудку. На одному кінці її є свистковий пристрій у вигляді дзьоба, а на середині лицьового боку вирізано різну кількість ігрових отворів – зазвичай шість.
Сопілка (ін.-російськ. *svirati – грати на флейті, цслав. свіраті – свистіти) – загальна назва поздовжніх одно- і двоствольних флейт зі свистковим пристроєм (рідше язичкових духових інструментів) у східнослов’янських і південнослов’янських народів.
Дудка являє собою трубку з гральними отворами і свистковим пристроєм. Дудки відрізняються розмірами (довжина від 20 до 50 см), формою трубок (існують конусоподібні, рівні, з розширенням, звуженням кінців), кількістю гральних отворів, конструкцією свисткового пристосування.
Так і виходила сопілочка, з відрізаною навскоси однією стороною. Збоку у дудки робили отвори. Сопілка в класичному варіанті передбачає шість отворів. На відміну від російської сопілки, інші народності виготовляли інструмент з інших матеріалів.