Сам Лжедмитрій, будучи в Польщі, якось обмовився, що йому допоміг дяк Василь Щелкалов, також підданий потім гоніння від царя Бориса.
Найбільшу підтримку Лжедмитрію надала знати Речі Посполитої, і навіть ряд російських бояр, незадоволених політикою Бориса Годунова, який мав прямого відношення до царської династії.
Восени (1604) року, заручившись підтримкою найманого війська та козаків, самозванець вступив на територію Російського держави. Лжедмитрій швидко захопив Чернігів, Курськ, Воронеж та інші довколишні міста. Тільки Новгород-Сіверський надав Лжедмитрію опір, оскільки його воєвода зберіг вірність цареві Борису.
Після його смерті на престол зійшов Федір Годунов, який, звичайно ж, був слабким і не мав такої політичної підтримки. З цієї причини Лжедмитрій зміг взяти Москву та стати новим правителем держави.